Прониклива сповідь колишнього українського солдата. „Армія не залишає людей такими, як раніше”.

Прониклива сповідь колишнього українського солдата. „Армія не залишає людей такими, як раніше”.

Додано: 
Irpień, Ukraina – 5 marca 2022: Ukraiński żołnierz stoi na punkcie kontrolnym do miasta Irpień.
Irpień, Ukraina – 5 marca 2022: Ukraiński żołnierz stoi na punkcie kontrolnym do miasta Irpień.Джерело:Shutterstock / Kutsenko Volodymyr
„У 2014 році я пішов добровольцем до військомату. Я зробив це не тому, що хотів війни, а тому, що знав, що вона буде”, – розповідає Павло в інтерв'ю „Wprost Ukraine”. Колишній солдат також розповідає про своє бачення майбутнього України.

24 лютого виповнилася перша річниця повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Однак важливо пам'ятати, що війна почалася ще у 2014 році. Конфлікт, розв'язаний Росією, змінив життя всіх українців, скалічивши їх морально і фізично.

„Хотів стримати окупантів і надати час всій країні на підготовку”

Павло народився у Львівській області. Після закінчення школи вступив до університету, потім працював у будівельній галузі, а в 2014 році, після окупації Криму Росією, пішов до армії.

У 2014 році я пішов добровольцем до військомату. Я зробив це не тому, що хотів війни, а тому, що знав, що вона буде. Хотів стримати окупантів і надати час всій країні на підготовку, бо потужності армій були суттєво різні. Хотів, щоб як політики так і молодь консолідувалися і почали працювати на випередження проблеми яка є.Росія весь час будувала плани захоплення і готувалась до того”, – коментує Павло в розмові з „Wprost Ukraine”.

На питання, чи хотів він уникнути служби в зоні АТО (зона російсько-українського протистояння на Донбасі – ред.), він відповів, що його рішення було продиктоване „внутрішнім голосом”. Він додав, що „не бачив причин для втечі”.

„Армія не залишає людей такими, як до вступу на службу”

Колишній військовий також прищадує, що допомогло йому пережити драматично тяжкі моменти. „Саме жарти і веселі історії допомагали меньше стресувати і проживати всі важкі періоди легше. Проснувся, подякував Богу, помолився і далі до виконання своїх обов'язків: облаштування вогневих позицій, будування окопів, караул, блокпост, переміщення людей і зброї, участь в артобстрілах і постійних маневрах. Найважче було зимою, бо треба було ще й не замерзнути від холоду”, – розопвіда Павло.

Війна забирає життя багатьох, але змінює абсолютно всіх. „Армія не залишає людей такими, як до вступу на службу. Хтось змінюється на краще, хтось здобуває нові навички і досвід. Часто ти над багатьма речами просто не думаєш, але потім починаєш цінувати життя, насолоджуватись новим днем і шансом на те, що ти побачиш щось. Тільки коли ми щось втрачаємо то починаємо це цінувати!” – згадує чоловік.

„Здоров'я – це скарб, який легко втратити”

Україна платить найвищу ціну за свою свободу – життям і здоров'ям тисяч громадян. Павло отримав важкі поранення під час АТО і досі страждає від серйозних неврологічних проблем. Проблеми зі здоров'ям нагадують йому про події 2014-2015 років.

„Здоров'я – скарб, який легко втратити і повернути неможливо. Постійний головний біль не дає сконцентруватися, координація рухів і тремор не завжди вправні, зміни настрою і пам'яті не дозволяють безтурботно жити як до цього. Працю не так легко знайти, бо треда лікуватись періодично аби симптоми не погіршились”, – говорить Павло.

Про проблеми зі здоров'ям у багатьох чинних та колишніх військовослужбовців говорить і Максим, волонтер, що допомагає пораненим військовим у шпиталях. „Я бачив багато поранених і скалічених чоловіків та жінок. Це дуже страшно усвідомлювати, що стільки людей не зможе повернутися до нормального життя. Проте треба і розуміти, що кожного дня наші захисники отримують травми, які згодом можуть сильно погіршити їх стан. Повномасштабна війна почалася рік тому, але через Росію українці страждають вже 9 років. В нас є багато прикладів ще з 2014 року, коли військовослужбовцям діагностували контузії, через які в них погіршувався слух, зір, память”, – розповідає в розмові з „Wprost Ukraine”.

З якими б проблемами та труднощами не стикалися українці, всі вони впевнені, що їхня країна переможе у боротьбі за свою незалежність. Павло поділився своїм баченням майбутнього своєї батьківщини та наголосив на необхідності продовження підтримки України західними партнерами у післявоєнний період на шляху до відновлення.

„Формула проста – це верховенство права для всіх, справедливе покарання для злочинців, зрадників, корупціонерів і запуск економіки. Тільки тоді ми зможемо довести, що все це не дарма. Тоді Україна буде успішною як наші друзі-союзники”, – підсумував.
Powyższy artykuł, którego autorem jest Anastasija Bohdan dostępny jest na licencji Creative Commons Uznanie autorstwa 4.0 Międzynarodowa. Pewne prawa zastrzeżone na rzecz Fundacji Tygodnika Wprost. Utwór powstał w ramach zadania publicznego zleconego przez Prezesa Rady Ministrów. Zezwala się na dowolne wykorzystanie utworu, pod warunkiem zachowania ww. informacji, w tym informacji o stosowanej licencji i o posiadaczach praw.

Pomoc Ukrainie

Projekt www.wprostukraine.eu został sfinansowany w kwocie 4 030 235,31 zł (słownie cztery miliony trzydzieści tysięcy dwieście trzydzieści pięć złotych i trzydzieści jeden groszy), co stanowi 79,74% wartości zadania publicznego, przez Kancelarię Prezesa Rady Ministrów w ramach zadania publicznego „Pomoc ukraińskim dziennikarzom i społeczności ukraińskiej w Polsce – popularyzacja wiedzy i budowanie świadomości społecznej uchodźców z Ukrainy”, realizowanego pod nazwą „ETAP 3 Projektu – Pomoc Ukrainie”. Całkowity koszt zadania publicznego stanowi sumę kwot dotacji i środków, wynosi łącznie 5 054 536,31 zł (słownie: pięć milionów pięćdziesiąt cztery tysiące pięćset trzydzieści sześć złotych i trzydzieści jeden groszy). Dotacja KRPM została udzielona na podstawie ustawy z dnia 24 kwietnia 2003 r. o działalności pożytku publicznego i o wolontariacie.

Ініціатива, яку фінансує Fundacja Tygodnika WPROST в рамках програми: Допомога українським журналістам