Аліна родом з невеличкого села Колона Волинської області. Дівчина навчалась в місті Луцьку на факультеті філології та журналістики. Провчившись три роки вона зрозуміла, що не планує працювати в школі й взагалі не має бажання займатися викладацькою діяльністю. Під час останнього року навчання вона перевелась на заочне й вирішила поїхати на короткий час в Польщу для того, щоб трохи заробити грошей та продовжити пошуки роботи. – З того моменту, як я вперше перетнула українсько-польський кордон минуло майже десять років, – згадує Аліна.
Катерина Орда, Wprost Ukraina: Якими були твої перші враження після приїзду до Польщі?
Аліна, викладач польської для українців: Я закохалась в цю країну з перших хвилин. Мені сподобалось все: культура, менталітет, стиль життя. Моїми першими роботами були звичайні сезонні роботи на полях. Так я пропрацювала десь рік, аж поки зрозуміла, що я вже не хочу шукати роботу в Україні, я хочу залишитись жити тут.
Я працювала на різних продукціях, потім в офісі, а трохи згодом ми з чоловіком відкрили власну справу. Одного разу я переглядала Інстаграм і натрапила на дівчинку, яка живе в Іспанії й ділиться своїм життям у блозі. На той час я знаходилась в Польщі вже протягом семи років, а моє оточення на 99 відсотків складалося з поляків. Я зрозуміла, що дійсно закохана в цю країну, багато про неї знаю, тому мені дуже хотілося ділитися своїм досвідом з іншими. Так я почала вести блог.
Чому ти вирішила вивчати польську мову?
Польська мені подобалася із самого дитинства. Я дивилась польські серіали, мультфільми і навіть прогноз погоди. На третьому курсі університету в нас викладали польську, як додатковий предмет. Це було буквально декілька лекцій, тоді я ще сильніше закохалася у польську мову.
Коли я їхала в Польщу вперше, я очікувала, що тут не буде нічого складного, адже я вчила мову. Потім я зрозуміла, що не можу сказати жодного слова польською, виявилося, що я повний нуль у цьому. Я знала, як вимовляти слова, я знала, як читати, але все, що я могла сказати – це елементарні фрази: „Mam na imię Alina. Mam 20 lat. Jestem z Ukrainy”(укр. „Мене звати Аліна. Мені 20 років. Я з України”), і ще кілька: „Ile kosztuje? Co to jest?"(укр. „Скільки це коштує? Що це?”).
Кожну вільну хвилину я присвячувала вивченню польської мови. Це була моя пристрасть. Я багато вчилася, читала, слухала музику і працювала над вимовою. Якщо мені було важко вимовити якесь слово, я могла ходити півдня і повторювати його. З часом я навчилася говорити правильно, але виникла інша проблема – я боялася. У мене був настільки сильний мовний бар'єр, що мені було соромно ставити питання стосовно покупки речей в магазині. Але я багато працювала над цим, і мені знадобилося близько чотирьох років, щоб почати вільно розмовляти польською.
Як виникла ідея створити навчальні курси?
Я вела блог просто як хобі, ділилася своїм життям, думками, досвідом. Одного разу підписниця написала мені „Чому ти не зробиш своїх курсів польської? Я б до тебе прийшла”. І я подумала, а дійсно, чому б ні? Польську я люблю, мій рівень знань на це дозволяє, плюс до цього, всі завжди говорили, що у мене дар пояснювати незрозумілі речі. Тому я почала працювати над курсом. Я поставила собі за мету показати всім, що навчання може бути в кайф, без нудних двогодинних лекцій та кілометрових домашніх завдань. Мені ніколи не подобались стандартні застарілі програми навчання, подані в кожній другій книжці, тому програму до свого курсу я повністю розробила сама.
З чого варто почати навчання польської?
Я вчила польську самостійно, але не раджу робити цього іншим. По-перше, це вимагає багато часу. Ти починаєш шукати якусь інформацію, щось зрозуміло, а щось ні. Починаєш углиблюватися, стає ще більш незрозуміло, це починає набридати й ти закидуєш навчання, або відкладаєш на потім. По-друге, це вимагає великої самодисципліни і чесно кажучи, якщо за нами не стоїть хтось із батогом та не поганяє нас, то ми часто можемо відкладати навчання. Для того, щоб отримати гарний результат, потрібна регулярність, а займатися сьогодні, а потім – через пів року, це точно не про регулярність. І по третє, повинен бути чіткий план занять та чітке розуміння, що за чим. Проходимо одну тему, а тоді переходимо до іншої, і так по черзі. Не беремося за все в один момент. Так ми мову не вивчимо, а тільки ще більше у всьому заплутаємося. Набагато легше і швидше вчити мову, коли є людина, яка проходитиме весь цей шлях з тобою, все пояснюватиме та розкладатиме по поличках.
Що є найскладнішим у навчанні польської?
Саме базовий курс є найважчим, бо тут на людину звалюється просто гора нової інформації. І саме від базового рівня буде залежати все подальше вивчення мови. Якщо є міцна база, то наступні рівні вже не є такими важкими. Тому я б радила розпочати вивчення польської з вибору хорошого викладача/репетитора, який знає, з чого потрібно розпочинати, як дозувати інформацію, в якій послідовності й так далі.
Часто можемо почути, що англійська не для всіх.Чи це твердження, може стосуватися також польської мови? Чи це лише виправдання ліні?
Я вважаю, що вивчити мову може кожен. Хтось потребує більше часу, хтось менше, але може кожен. Перше, що потрібно зробити – це поставити перед собою ціль. Людина повинна розуміти, навіщо їй це потрібно. Наприклад, хочу кращу роботу, а для цього потрібне знання мови. Коли є ціль, то відповідно – є велика мотивація. А коли є мотивація, то навчання стає для людини приємним і все це разом приводить до хорошого кінцевого результату.
Популярною темою, яка тривожить багатьох є мовний бар’єр. Чи існує можливість уникнути його, чи це етап, який повинен пройти кожен, хто вивчає іноземну мову?
Головна причина мовного бар'єра – страх. Страх зробити помилку. Страх, що мене не зрозуміють. Страх, що я почну говорити, але мені забракне слів і я не закінчу. І цей страх, або є або його немає. Найгірше те, що мовний бар’єр – це такий етап, який може не закінчитись ніколи. Якщо ми думаємо, що збільшимо словниковий запас і тоді мовний бар’єр зникне, то ні це не так працює. Якщо ми думаємо, що будемо дивитися багато фільмів чи багато читати і від цього мовний бар’єр зникне, то ні, не зникне. Для того, щоб його подолати необхідно почати говорити. Але як зробити це, якщо є страх? Нагадує замкнуте коло.
Я раджу почати із простих невеличких фраз. Не потрібно відразу говорити кілометровими (складними) реченнями. Нехай спочатку це будуть звичайні фрази типу jak się masz? gdzie idziesz? wiem і так далі. Поступово це переросте в коротенькі речення, потім в більші і т.д.. Якщо ми не почнемо говорити короткими фразами, то довгими реченнями ми не заговоримо ніколи. Можна мати великий словниковий запас, можна передивитися сотні серіалів та перечитати тисячі книг, але від цього мовний бар’єр не зникне. єдиний спосіб – це почати говорити. Колись я десь прочитала фразу “поки не почнеш говорити, ти не почнеш говорити”. І з власного досвіду знаю, що це дійсно так.
Чи можливо позбутися українського акценту?
Так звичайно. На це потрібен час та багато практики.
За скільки часу у середньому можливо вивчити польську на розмовному рівні?
Тут мені важко відповісти. всі залежить від того, скільки часу людина готова присвятити на вивчення польської. Якщо займатися годину на тиждень, а в інші лні нічого не робити, то напевно років 15(жартує). Але якщо людина займається з викладачем 2-3 рази на тиждень, крім цього знаходиться в мовному середовищі, багато слухає, багато спілкується з носіями, збільшує словниковий запас, думаю року або 2 буде достатньо.
Якщо тяжко йде вивчення мови, як зрозуміти що справа у викладачі?
Перш за все учень має почувати себе комфортно на заняттях. Хороший викладач – це також психолог та друг. Мені здається, коли ти із своїм викладачем, то навіть найважчі теми не здаються такими складними. І навпаки, коли це не твоя людина, то навіть найпростіші теми важко засвоюються. Головна задача викладача – зробити процес навчання максимально приємним. Людині можуть важко даватися ті чи інші теми, але сам процес її не втомлює, а бажання вчитися далі не зникає. Якщо так дійсно є, то це означає, що ви обрали свого викладача. В іншому випадку кразе пошукати іншого, оскільки це може вас демотивувати й можуть з’являтися думки, що ніби то польська це не для вас.
Як не соромитися власної вимови, стати впевненіше та почати говорити польською?
Перш за все, потрібно зрозуміти, що помилки й не ідеальна вимова на початку – це нормально. Ми всі вчимося, помиляємося. Кожен пройшов шлях від „дзенькую” до „джэнькує”. Особисто я вважаю, що помилок не варто соромитися, над ними варто працювати. Наприклад, чим більше ми будемо говорити, тим швидше покращимо свою вимову. Принцип такий самий, що й з мовним бар’єром, чим більше ми говоримо, тим більше вдосконалюємося в цьому, але якщо ми цього не робимо, то як ми плануємо змінити що-небудь?
