Катерина Орда, „Wprost Ukraina”: Якою є основна діяльність фундації „Незламна Україна”?
Марина Юсин, Керівник відділу комунікацій фундації „Незламна Україна”: Фундація виникла після того, як розпочалася воєнна агресія Росії проти України. Офіційно була заснована пізніше на декілька тижнів, 17 березня. Ми надаємо освітні послуги для дітей-біженців з України. Наразі маємо три повноцінні школи у трьох містах Польщі (Варшаві, Кракові і Вроцлаві), маємо чотири центри дошкільної підготовки (у Варшаві, Кракові, Вроцлаві, Лодзі), та п'ять Вечірніх шкіл для підлітків (у Познані, Гданську, Лодзі, Любліні та Жешуві).
Як виникла ідея відкрити школу для українських дітей у Польщі?
Під час повномасштабної війни натхненниця та президентка фундації „Незламна Україна”, Вікторія Гнап, не могла залишатися осторонь. Вона вирішила, що слід робити щось більше, ніж просто допомагати українській армії. Побачивши, скільки українських дітей приїхало до Польщі, в неї виникла ідея дати їм можливість навчатися закордоном. Щоб навчальний процес був стаціонарним, з українськими вчителями та співвітчизниками. Менше стресу, менше іноземного оточення, щоб кожен міг бути собою.
Вікторія Гнап, президентка фундації „Незламна Україна”: Річ у тім, що багато компаній, фондів та наших співвітчизників спрямували свою допомогу у двох напрямках. Це були: озброєння та медицина, що, безумовно, невпинно підтримує нашу країну на шляху до перемоги. Однак поза увагою залишилися найвразливіші верстви населення, серед яких: діти, мами та бабусі – ті, кому найважче впоратися з викликами війни, особливо, якщо вони перебувають за межами своєї Батьківщини, без знання мови, без знання законів. І все це в той час, як вони втратили своє знайоме життя, опору. За статистикою таких людей може бути понад 8 мільйонів. І більшість з них обрали Польщу, через мову, менталітет та найближче до нас розташування.
Коли почалася повномасштабна війна, ми з родиною жили за межами України. Ми були в Португалії. До цього я жила в Німеччині, а також у Польщі. З власного досвіду ми знали, як будувати життя з нуля в іншій країні. Звичайно, освіта є одним з найважливіших елементів. Я маю педагогічну освіту і все життя займаюся освітою дітей та дорослих.
Все це стало передумовою для створення українських шкіл у Польщі. На перший план також вийшло бажання зберегти національну ідентичність і мову, щоб створити можливість дітям залишитися в українській системі освіти і безперешкодно приєднатися до своїх шкіл в Україні після перемоги над Росією. Крім того, варто зазначити, що польська система освіти не була готова прийняти понад 800 тис. учнів з України, оскільки на той час сама мала проблеми з переповненими класами та нестачею вчителів (на початок 2021-2022 навчального року в польських школах налічувалося понад 14 тис. вакансій вчителів).
Чи школа навчає українських дітей за українською освітньою програмою? Чи це змішана програма, подібна до польської?
Марина Юсин: Ми навчаємо дітей за українською навчальною програмою, яка затверджена Міністерством освіти і науки України. Маємо ліцензію на надання освітніх послуг від 23 серпня 2022 року. Щоб отримати ліцензію, нам довелося зареєструвати приватний ліцей в Києві. Всі студенти, які користуються нашими послугами, є частиною єдиної української системи освіти (ми підпорядковуємося AICOM – електронній системі управління освітою). Після закінчення навчання студенти отримають офіційні документи про освіту, що дозволить їм повернутися в Україну і продовжити навчання в тамтешніх школах. На відміну від польських закладів, після завершення навчання у нас їм не доведеться складати жодних додаткових іспитів.
З 2022 по 2023 рік навчання в наших трьох закладах було безкоштовним для всіх дітей. Однак у 2023-2024 навчальному році ми запровадили платне навчання. Чому це сталося? Тому що раніше ми мали 100-відсоткову фінансову підтримку від донорів (ЮНІСЕФ та Save the Children), які покривали всі витрати. З вересня ця підтримка зменшилася втричі. Для того, щоб утримувати школу, ми ввели внески, які сплачують батьки наших учнів. У той же час, якість освіти покращилася, в тому числі завдяки додаванню двомовних навчальних годин англійською та польською мовами. Також працюємо над отриманням міжнародної сертифікації Кембриджа.
Чи у Вашій школі є можливість навчання також польською мовою?
Ми працюємо в рамках української системи освіти, тому навчання відбувається виключно українською мовою. Однак є можливість поглибленого вивчення польської мови – п'ять уроків на тиждень з цього предмету. Ви можете знайти більше інформації про нашу програму на нашому офіційному сайті.
Чи відрізняються польська та українська системи освіти?
Суттєво, це доволі складне питання. Але оскільки ми українська школа, ми не вивчаємо детально ці розбіжності.
Чи навчання, яке Ви проводите в Польщі відрізняється від українських шкіл?
Воно нічим не відрізняється, навчання проводимо в такий самий спосіб, в цьому і родзинка. „Перша українська школа” – це звичайна українська школа, яка знаходиться на території Польщі.
Як почувають себе діти?
Вікторія Гнап: Ми спостерігаємо за дітьми та батьками з березня 2022 року. Коли мами чули просте запитання „Як справи?”, вони починали плакати. А все тому, що вони втратили звичне середовище, колишнє життя. Вони відчували колосальний стрес. Вони не мали жодної підтримки від своїх рідних. Рідні були далеко, а вони, в свою чергу, несли відповідальність за безпеку і добробут своїх дітей в сусідній країні. Ситуація з дітьми була не кращою. На початку вони часто носили каптури на голові, і не тому, що їм було холодно. Це була своєрідна захисна реакція перед ворожим світом. Діти говорили про війну при кожній нагоді. Вони також грали у військові ігри і плакали, бо сумували за своїми сім'ями і тваринами.
Багато українських дітей, які приїжджають до Польщі, пережили травму через війну, яку розв'язала Росія. Чи є у Вашій організації психологи? Чи допомагають вони дітям?
Марина Юсин: Звісно, що просто спостерігати і не надавати допомогу тим, хто її потребує – це злочин. Тому з перших днів в наших школах почали працювати психологи. Стан дітей покращився. Вони помічають переваги перебування у спільноті, де їх розуміють. Окрім покращення психічного стану дітей, наш проєкт також спрямований на батьків та вчителів, щоб допомогти їм створити позитивне середовище та комфортний психологічний клімат для дітей на всіх рівнях.
Одного хлопчика звати Назар, він з Бучі. Він знайшов нашу школу в інтернеті та самостійно вступив до нас у 2022 році. Спочатку він навчався в польській школі, але через стрес і подвійне навантаження (ходив до польської школи і навчався в українській онлайн) почав помічати часткову втрату пам'яті. Він надіслав смс до нашої організації: „Будь ласка, дозвольте мені вступити до вашої школи”.
Окрім того, ми виграємо гранти та реалізовуємо додаткові проєкти спрямовані на психологічну реабілітацію. Минулого року ми організували групи психологічної підтримки для українців, щоб допомогти батькам, дітям та вчителям українських шкіл в Польщі знайти спільну мову та навчитися підтримувати одне одного. У зустрічах взяли участь 1 800 матерів. Ми також робили проєкт психологічної та арттерапевтичної допомоги для дітей віком 5-7 років і їхніх мам. Опитування, проведені після цих проєктів, показали, що загальний емоційний стан дорослих і дітей покращився. Пом'якшився вплив низки стресових подразників, зокрема тривоги, пов'язаної з російською агресією, переміщенням і втратою домівки, недоїданням, розлукою з сім'єю та багатьма іншими травматичними обставинами.
Яка основна місія Вашої організації?
Наша мета – забезпечити високоякісну безперервну стаціонарну освіту в закладах для дітей, які були змушені покинути свої домівки. Ми також хочемо розширити нашу діяльність і охопити всіх бажаючих дітей українських біженців, щоб вони мали можливість навчатися за знайомою їм навчальною програмою. Це діти, які будуватимуть майбутнє та відбудовуватимуть Україну після перемоги. Вони повинні добре вчитися, креативно мислити, приймати нестандартні рішення і робити неможливе можливим. Саме на них буде рівнятися весь світ.
Чи плануєте Ви розширювати свою діяльність і відкривати школи в інших містах Польщі?
У нас вже є три школи, понад 1 500 учнів, майже 200 співробітників. Це справді досить багато, і важко керувати такою складною системою. У вересні ми хотіли розширити масштаби і відкрити школи ще в п'яти польських містах, але оскільки у нас немає необхідних коштів і недостатньо підтримки від донорів, школи повинні бути платними, і ми не змогли знайти достатньо учнів, які хотіли б вчитися, щоб створювати класи.
Чи був у Вас раніше досвід управління підприємством в Україні?
Так, у Вікторії Гнап великий досвід створення успішних освітніх проектів у великих українських та іноземних компаніях зі створення тренінгів та розробок (ОТП Банк, 1+1 Медіа, Медіа Школа 1+1), а також громадських організацій.
Як ви бачите своє майбутнє через 5 років?
Наразі бачення таке: плануємо і надалі продовжувати діяльність, спрямовану на підтримку українців з точки зору освіти, плекання мови та історії.
Czytaj też:
„Znalazłam kurs i »ogień« zapłonął”. 27-letnia Ukrainka o pracy w branży florystycznej w Polsce
