Анастасія Олексієнко, Wprost Ukraina: Олено, коли ви приїхали у Варшаву? Як почалась ваша історія у Польщі?
Олена Гербут, волонтерка у Варшаві: Тривожна валіза в нашій родині була складена задовго до початку повномасштабного вторгнення, ще в грудні місяці. Мій чоловік працює в міжнародній IT-компанії, і в той час він почав отримувати листи про можливу ескалацію. За чотири дні до війни його по роботі запросили до Варшави на один день, а я разом з дитиною вирішили поїхати з ним за компанію. Таким чином, моя історія в Польщі почалася за чотири дні до війни, приїхали ми на один день і не повернулись.
Ми мали бути в Польщі тільки один день, але тоді ще був коронавірус, і наша вакцина не визнавалася в ЄС, тому нам сказали обов'язково пройти карантин вдома. Таким чином, початок повномасштабного вторгнення ми зустріли у Варшаві.
Чи були ви раніше в Польщі?
До цього часу я була в Польщі лише раз, у Кракові, ще в 2016 році. Саме тоді я не встигла відвідати Закопане, але дуже бажала цього. Тому в Кракові я кинула монетку і загадала бажання повернутися в Польщу до 2022 року. Отак бажання здійснилося, хоча не так, як я сподівалася.
З якого міста в Україні ви приїхали та чим займались у своєму рідному місті?
Я з міста Дніпра в Україні, саме там я проживала з родиною, там мій дім. Перед народженням дитини я працювала менеджером в фармацевтичній компаній, а пізніше була у декретній відпустці.
Почати волонтерську діяльність ви вирішили після 24 лютого 2022 року?
Ні, моя волонтерська діяльність у Польщі не з'явилася зовсім випадково, оскільки я також волонтерила в Дніпрі. Я допомагала волонтерським фондам і навіть організовувала заходи, включаючи жіночий клуб, де ми проводили різноманітні події та збирали кошти для дітей-сиріт. Ми закуповували ліки, навчальні матеріали та інші необхідні речі.
Я дуже емпатична людина, і ця схильність до волонтерської діяльності виникла у мене ще в студентські роки. Я була керівником студентського самоврядування і відповідала за інформаційний відділ. Ми запрошували студентів на події в місті, і в 2014 році, коли в Україні почалася війна, ми почали організовувати заходи, спрямовані на підтримку військових на фронті.
Тоді ми відвідували лікарню ім. Мечникова, яка і досі є найпопулярнішою у Дніпрі. Там ми почали допомагати військовим, проходили курси. З того моменту ми стали „слухаючими вухами” для військових, проводили з ними час, допомагали і спілкувалися. І саме ці моменти, ймовірно, вплинули на те, чим я займаюсь сьогодні в Польщі.
Як саме виглядали ваші перші місяці повномасштабного вторгнення у Варшаві?
У перші місяці, коли я була в безпеці, мені було зрозуміло, як діяти. Я включила голову більше, ніж емоції, оскільки наші родичі, включаючи матір і батька чоловіка та багатьох інших родичів, були в лавах ЗСУ. І виникли питання щодо амуніції та швидкого харчування, якого не було вдосталь, тому довелося шукати рішення. Таким чином, я почала свою волонтерську діяльність.
Спочатку ми закуповували амуніцію в першу чергу для родичів та знайомих і відправляли їм. З часом я зрозуміла, яку саме амуніцію потрібно, де її найкраще придбати і познайомилася з усіма військовими магазинами у Варшаві. Потім я розповсюджувала інформацію про те, що можу знаходити обладнання для інших. Спочатку ми це робили на власні кошти, а потім відкрили збір коштів і почали надавати допомогу військовим.
Як виникла ідея створювати окопні свічки?
Поміж потребами в амуніції, ліках та продуктах, почали надходити запити щодо окопних свічок. Спочатку я зовсім не знала, як їх виготовляти та з чого почати. Тоді я звернулася до майстрині свічковаріння, яка раніше проводила майстер-класи з виготовлення свічок. Однак це виявилося помилкою, оскільки вона розповідала про свічки, які призначені для використання в побуті, а окопна свічка – це трохи інша річ. Ми це зрозуміли з часом, коли почали отримувати відгуки від хлопців. За допомогою цих відгуків ми почали розробляти кращі окопні свічки.
Які саме функції виконує окопна свічка, які правила щодо її виготовлення існують?
Окопна свічка повинна горіти по всьому периметру жерстянки. Завдяки наявності картону, а через це виділяє більше тепла. Основна функція окопної свічки – це надання тепла, а не світла. На ній можна готувати їжу та обігріватися завдяки рівномірному горінню по всій поверхні. Важливо також враховувати якість використовуваного парафіну та воску, оскільки це впливає на температуру горіння та виділення речовин. Потрібно розуміти, що хлопці використовують ці свічки не тільки в окопах, а й у бліндажах. Окопна свічка в закритому бліндажі може викликати різні проблеми відносно продуктів та тління, тому важливо, щоб матеріали були якісними.
Яким бригадам ви допомагаєте?
Зараз ми співпрацюємо тільки з тими бригадами, з якими ми особисто знайомі. У мене є дуже багато знайомих, які зараз захищають нашу державу. Я особисто знаю цих людей і можу бути впевненою, що наші свічки, ліки та амуніція будуть використані належним чином.
Хто займається всією організацією, як вона виглядає?
В нашій команді вже є досить велика кількість учасників. Я особисто відповідаю за виробництво, за соціальні мережі – Тетяна Шевчук та Ірина Ключко. Приміщення для майстерні надав Петро Лемішка. Логістикою займається вагітна Анжеліка Пачосік, яка перевозить свічки та інші речі з Варшави в Україну. Вже в Україні батько Анжеліки формує замовлення для кожної бригади, і разом з іншими хлопцями вони доставляють ці замовлення по всій лінії фронту і передають захисникам.
Хто приходить до вас на виготовлення свічок? Про що цей проєкт для вас?
Серед наших волонтерів не так багато поляків, є представники з Білорусі, але в основному це українці. Коли ми розпочали цей проєкт, ми думали, що це просто проєкт, пов'язаний з виготовленням свічок. Але зараз ми розуміємо, що це також надання психологічної підтримки нашим співвітчизникам в Польщі.
Вони приходять до нас, розповідають свої історії та переживання, і ми їх розуміємо. Ми створили спільноту українців, де ми пишемо листи для захисників, з нагоди Дня Незалежності України ми декларували вірші, психологи розмальовували дітей. Таким чином, ця історія не обмежується лише виробництвом свічок, але також надає підтримку.
Як ви збираєте кошти на закриття всіх потреб військових?
На жаль, у нас немає жодних спонсорів, які могли б одразу покрити всі витрати. Головним чином, кожний збір нам допомагають зібрати волонтери, які є у нашому Telegram-чаті та наші підписники у соціальних мережах. Це саме ці люди допомагають нам збирати необхідні кошти. Наприклад, лише цього літа ми змогли зібрати кошти на декілька дронів, відремонтувати кілька автомобілів і надати необхідні медичні прилади медикам.
Жерстяні банки та картон нам надають волонтери абсолютно безкоштовно. Віск ми отримуємо від священиків, а на харчовий парафін ми закуповуємо завдяки пожертвам від бажаючих. Ми регулярно публікуємо звіти про нашу діяльність на наших сторінках у соціальних мережах.
Як потрапити до вас у майстерню та долучитись до виготовлення окопних свічок?
Ми створили волонтерську групу у Telegram, в якій нас вже 600 учасників. Також ми активно управляємо соціальними мережами і розвиваємо наші сторінки завдяки рекламі. Протягом літа ми призупинили виготовлення свічок, але з вересня ми знову розпочали роботу. Деяку партію свічок ми вже відправили, але так як погодні умови зараз ще досить сприятливі, то запити на свічки поки не надходять. Тому ми виготовляємо їх на майбутнє, щоб бути готовими до зими.
Щодо ведення записів у Телеграмі або Інстаграмі, зазвичай ми виробляємо окопні свічки вихідні дні з 11:00 до 16:00. Минулого року у нас було дві зміни кожен день, але зараз запитів менше, тому поки що ми пропонуємо лише одну зміну в суботу з 11:00 до 13:00. Але загалом, потрібно просто слідкувати за новинами на нашому каналі у Телеграмі.
Як організували своє життя у Варшаві за цей час? Чим ви займаєтесь окрім волонтерства?
Наразі ми маємо польські документи і нещодавно отримали посвідки на проживання. Нещодавно я знайшла роботу в українській компанії у Варшаві. Весь цей час, починаючи з переїзду, я навчалася і здобувала нові навички в декількох нових професіях, щоб мати можливість працювати в режимі онлайн у разі потреби. Ці навички зараз допомогли мені знайти роботу в офісі. Приватна легалізаційна компанія допомогла нам отримати документи, необхідні для отримання посвідки на проживання.
Чи вивчали ви за цей рік також і польську мову?
Польську мову я продовжую вивчати і вважаю це дуже важливим, особливо перебуваючи на території Польщі. У всіх магазинах і садочку я розмовляю виключно польською мовою.
Коли військові дзвонять мені, ми не обговорюємо тільки їхні запити; іноді ми просто спілкуємося на різні теми. І ось їх дуже обурює, коли вони приїжджають у відпустку і стикаються з мовними питаннями. Зараз в Україні досі багато людей використовують мову агресора. Військові цього не розуміють. Після 24 лютого ми взагалі не розмовляємо російською мовою в нашій сім'ї. Наша донька не знає російської, всі книжки, матеріали і мультики, які вона споживає, є виключно українськими.
Як вдалось вашій доньці адаптуватись до життя в новій країні?
Ми звичайно віддали доньку до садочку. У нашому садочку також є українські групи. Але ми вибрали польську групу, щоб вона могла швидше адаптуватися та вивчати польську мову. Для спілкування з українськими дітьми, я записала її на додаткові розвиваючі заняття для українців. Також, оскільки всі садочки зараз в Дніпрі працюють онлайн, ми приєднуємось до занять в українському садочку. Вихователька з України надсилає нам завдання українською мовою. Таким чином, ми намагаємося підтримати наш садочок, освіту та вихователів.
Чи дорого жити зараз у Польщі на вашу думку?
Оскільки ми приїхали до Варшави до 24 лютого, ми не маємо жодних пільг і оплачуємо всі витрати з власної кишені. Моя дитина ходить до приватного садка. Ми вирішили не займати місце дитини, яка приїхала сюди з матір'ю після 24 лютого, тому відмовились від державного садочка. Оплата місця в приватному садочку досить висока – за місяць ми платимо 3 тисячі злотих, що включає харчування. Якщо додати сюди додаткові заняття для дитини, такі як балет чи дзюдо, то це коштує ще 200-300 злотих.
Щодо квартири, вона також коштує недешево. Ми маємо трьохкімнатну квартиру, і це також призводить до додаткових витрат у розмірі 5 тисяч злотих. Все дуже дорого, чесно кажучи. Не можу сказати, що тут дешево. Ціни зараз надзвичайно високі. В Україні у нас був свій дім, власна квартира, державне місце в садочку, яке не поступається умовами приватному садочку в Польщі. Я вважаю, що ціни в Україні і Польщі приблизно однакові, але витрат у Варшаві у нас більше.
Чи відчули ви в свою сторону підтримку поляків після приїзду?
Коли ми тільки приїхали до Варшави, моя донька захворіла, і ми потрапили з нею до лікарні. Тоді я відчула дуже велику підтримку з боку поляків. Незважаючи на те, що ми не мали можливості безкоштовно отримати медичну допомогу і не могли додзвонитися до страхової компанії, лікар прийняв нас безкоштовно. У лікарні надали всі необхідні речі для дитини, і ми приїхали в Польщу лише на один день, тому я нічого з собою не взяла.
Я ніколи не відчувала негативного ставлення до себе в Польщі. Я вважаю, що коли ти сам виявляєш повагу до інших людей і дотримуєшся правил країни, в якій ти перебуваєш, то і до тебе ставляться з повагою. У нашій родині є дуже близькі стосунки з поляками, оскільки в моїй сім'ї є польські коріння.
Наш дідусь народився на території Польщі, і в 1945 році його з родиною депортували в Україну, до Донецька на шахтарські роботи. Ми вирішили провести дослідження, щоб дізнатися більше про його національність, і виявилося, що його мати була полькою з єврейським походженням, а батько – поляком. Отже, мій дідусь також є поляком, і коли його вивезли з батьками з Польщі, він був ще зовсім маленьким. Тому поляки та світ стали для нас ближчими, ніж ми думали.
Незважаючи на те, що вам вдалося побудувати нове життя у Варшаві, чи плануєте ви повернутися в Україну?
Так, я дуже хочу повернутися, оскільки дім – це місце, де твоя родина, і вся моя родина знаходиться в Україні. Я бажаю, щоб моя донька проводила більше часу зі своєю бабусею, дідусем, прабабусею та прадідусем. (Олена говорить зі сльозами в очах – ред.)
За кордоном кожен має волонтерити, тут ми можемо спокійно жити, без страхів і обмежень. Тут є велика кількість можливостей, тому я вважаю, що допомога Україні особливо важлива за кордоном.
Galeria:
Pomoc wojskowym
