«Росіяни погрожують суворими штрафами чиновникам, які відмовляються співпрацювати з окупантами (особливо вчителям) за будь-які скарби на окупованій території. Воно й не дивно: невідомо, чи Росія не віддасть ці території, а українці вже показали в Бучі, що вони роблять зі своїми колабораціоністами…», – написав Януш Корвін-Мікке 7 серпня у Twitter. У дописі у Facebook він стверджував, що росіяни не несуть відповідальності за злочин у Бучі. Як «доказ» він назвав, зокрема, неуважність мера Бучі в інформуванні про злочин чи нібито партизанську діяльність мешканців міста.
3 квітня, коли українська влада оголосила про повне звільнення Київської області з рук росіян, мер Бучі Анатолій Федорук заявив в інтерв'ю агентству AFP, що в братських могилах на території міста вже поховано 280 людей, а на на зруйнованих вулицях знайдено ще більше тіл. Журналісти Reuters повідомили про тіла, що лежать на вулицях, і трупи у відкритій могилі на території церкви. Почали з'являтися й інші злочини, і з часом з'явилося все більше доказів того, що за жорстокими вбивствами стоять росіяни.
Тіла на вулицях, коли Буча була під контролем росіян
Журналісти The New York Times і Bellingcat стверджували, що тіла на вулицях Бучі було видно ще 11 березня, коли росіяни контролювали місто. Наприкінці травня газета The New York Times опублікувала відео, зняте 4 березня, на якому видно, як російський військовий очолює групу з 8 чоловіків, які згодом були вбиті.
Корвін-Мікке послався на наступні записи, опубліковані CNN. Він заявив, що показали "росіян, які розстріляли (без суду) десяток партизанів, які від них переховувалися". Він стверджував, що росіяни мали право вбивати партизанів, якщо на них не було ярликів. І тут він знову упустив правду, бо, згідно з Гаазькою конвенцією 1907 року, партизани, які мають командира, носять значок і мають помітну зброю, вважаються войовничою стороною, тобто підлягають правовому захисту. Фотографії вбитих мирних жителів також поширювалися світом, а Організація з безпеки та співробітництва в Європі повідомила, що в Бучі також була вбита 31 дитина.
Міжнародна організація Amnesty International надала імена та прізвища деяких жертв
Проросійська пропаганда також стверджувала, що деякі з жертв у Бучі носили білі пов’язки на рукавах, які нібито були характерними для росіян. Це твердження також повторив Януш Корвін-Мікке. Однак Reuters поспілкувався з одним із жителів Бучі, який пояснив, що російські солдати вимагали від жителів носити такі нарукавні пов’язки, щоб вони могли ідентифікувати себе. Корвін-Мікке також стверджував, що українці не створювали комісію з розслідування злочинів у Бучі. Що являється неправдою тому, що Україна бере участь у міжнародному розслідуванні Міжнародного кримінального суду.
Доказом є також звіт неурядової організації Amnesty International, співробітники якої на початку квітня проводили дослідження в Бучі. Там знайшли кулі та гільзи, які могли вийти лише зі зброї російських військ. Поспілкувались і з родинами загиблих містян. Вони виявили, зокрема, що п'ятьох чоловіків було страчено в п'яти окремих інцидентах між 4 і 19 березня. 4 березня помер застрелений росіянами у своїй квартирі Євген Петрашенко. 61-річний Ілля Навальний помер 12 березня. Його застрелили у дворі перед будинком. Ще однією жертвою росіян у Бучі став 44-річний будівельник Леонід Боднарчук, який жив у будинку вбили 22 чи 23 березня. Про його смерть розповіли сусіди, які переховувалися у підвалі.
